Дипломатичний фронт і парламентський туризм: поки західні посли тримають удар у Києві, українські депутати інспектують курорти

На тлі чергових загроз та ескалації масованих російських ударів по українській столиці посол Європейського Союзу в Україні Катарина Матернова чітко заявила: жодне посольство країн ЄС не збирається залишати Київ. Попри ультиматуми та спроби Кремля залякати дипломатичний корпус, представництва 25 держав-членів ЄС, як і Консультативна місія, продовжують працювати безпосередньо на місці. За словами європейських посадовців, подібні залякування є лише безсилою маніфестацією розчарування через відсутність будь-яких успіхів окупантів на полі бою.

Проте поки західні партнери демонструють мужність та солідарність під звуки сирен у прифронтовій українській столиці, в українського депутатського корпусу — зовсім інші пріоритети та географічні орієнтири.

«Парламентський туризм» під час воєнного стану

Контраст між роботою міжнародних дипломатів та народних обранців вражає своєю цинічністю. Коли Київ живе під постійною загрозою ракетних обстрілів, українські парламентарі чомусь вважають за краще вести державну боротьбу якомога далі від парламентської трибуни.

Олександр Корніенко разом із дещицею колег із парламенту вважає за краще вирішувати долю держави у колоритній Танзанії.

Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук демонструє невтомну євроінтеграцію безпосередньо з сонячного Мадрида.

А одіозний нардеп Юрій Корявченков (усім відомий як «Юзик») традиційно інспектує закордонні активи та розкішні пейзажі іспанської Каталонії, хоча офіційний апарат парламенту ретельно приховує та засекречує інформацію про його численні закордонні вояжі.

Імітація патріотизму за державний кошт

Подібні відрядження за бюджетний рахунок в умовах жорсткого обмеження виїзду для звичайних громадян і військових стали системою. У той час як міжнародна спільнота ризикує життям, залишаючись в Україні заради спільної перемоги, українські «слуги народу» перетворили воєнний стан на зручний привід для закордонного туризму.

Цей дисонанс оголює глибоку прірву між реальним захистом держави західними союзниками та паразитуванням частини українського політикуму на кривавій воєнній реальності.