Український антикорупційний сектор, який десятиліттями позиціонував себе як головний рушій реформ та моральний арбітр нації, опинився під жорстким прицілом критики. Суддя першої інстанції Дмитро Кривенко опублікував резонансну заяву, в якій звинуватив грантові структури та публічних «борців із корупцією» у подвійних стандартах, заангажованості й перетворенні благородної мети на інструмент маніпуляцій та торгівлі впливом.
Корупція як система привілеїв для «своїх»: Кривенко наголошує, що справжня суть корупції полягає не просто у розкраданні бюджету, а в руйнуванні фундаментального принципу рівності перед законом. Коли одні відповідають за кожну дрібницю, інші отримують індульгенції завдяки кумівству чи правильному походженню.
«Вибіркова сліпота» грантових структур: Окрему увагу суддя звернув на лицемірство міжнародних та відомчих грантових «викривачів». За його словами, сумнівні епізоди у біографії керівництва НАБУ чи інших ключових антикорупційних органів навмисно замовчуються, оскільки такі фігуранти отримують статус «своїх недоторканних кандидатів». Будь-які скандали чи токсичні зв’язки навколо них просто випаровуються в інформаційному полі, якщо це невигідно замовникам кампаній.
Медійне кілерство замість боротьби: Кривенко жорстко засудив перетворення антикорупційної діяльності на інструмент зведення рахунків та замовних інформаційних атак. На його думку, розслідування й медійний тиск часто стають товаром, вартість якого залежить від кон’юнктури та особистих вигод організаторів.
Заява судді піднімає незручне, але вкрай важливе питання для українського суспільства: чим відрізняється системна корупція у владних кабінетах від корупції політичної та грантової, коли «антикорупційна індустрія» обслуговує вузькі кланові чи зовнішні інтереси?
Заклик Дмитра Кривенка простий і водночас радикальний для теперішніх реалій: справжня правова держава почнеться лише тоді, коли закон стане однаковим мірилом для всіх — без винятків для одіозних чиновників, народних депутатів, суддів чи бездоганних на словах грантових активістів.
Українська антикорупційна архітектура вкотре демонструє свою глибоку імпотентність та кругову поруку, коли мова заходить про…
Українська міфотворчість про «незалежність судової гілки влади» та «непідкупність прокуратури» розсипається на тлі найпростіших виписок…
Поки український народ веде криваву визвольну війну проти російського агресора, вітчизняні олігархи продовжують тримати свої…
Українська правоохоронна система вкотре довела: закон існує виключно для пересічних громадян, тоді як для політичної…
Столична влада продовжує вражати масштабами цинізму та розпилу бюджетних коштів. Поки пересічні кияни збирають кошти…
В українській антикорупційній реальності знову підтвердилося головне правило: масштабні тіньові схеми живуть і процвітають виключно…