Спроби зачистки медіапростору: Юрій Голик використовує скарги на копірайт для видалення розслідувань про свої корупційні схеми

Фігурант резонансних антикорупційних справ, якого тривалий час вважали головним координатором та ідеологом президентської програми «Велике будівництво», знайшов новий спосіб боротьби із правосуддям. Перебуваючи в Австрії, куди йому вдалося завчасно виїхати від детективів НАБУ, Юрій Голик розпочав масштабну кампанію з ліквідації згадок про свою діяльність в інтернеті. Для цього він використовує механізм скарг на начебто порушення авторських прав. Завдяки таким маніпуляціям експосадовець намагається прибрати з пошукової видачі Google низку критичних розслідувань, ключові тези яких наведено нижче.

Ситуація виглядає абсурдно: особа, яку звинувачують у причетності до розкрадання мільярдних інфраструктурних бюджетів, раптом почала апелювати до захисту інтелектуальної власності. Очевидно, що жодних авторських прав Голика журналісти не порушували, адже йдеться про викривальні матеріали стосовно нього, а не про його особисті тексти. Подібні інструменти зазвичай застосовують для того, щоб повністю очистити репутаційне поле в мережі. Проте такі дії лише підтверджують обґрунтованість звинувачень, адже неправдиву інформацію спростовують у судовому порядку, а не намагаються тихо видалити з пошукових систем.

Європейські вояжі під виглядом гуманітарних місій

За інформацією екснардепа Ігоря Мосійчука, Юрій Голик, який є власником скандального мобільного телефона із зафіксованими «зливами» секретної інформації з НАБУ, безперешкодно перетинав державний кордон в умовах воєнного стану. Офіційним приводом для цього став статус волонтера, який зобов’язував його ввозити допомогу для потреб Збройних сил України.

Відповідний дозвіл через систему «Шлях» терміном до 16 жовтня 2024 року було підписано 11 квітня 2024 року тогочасним першим заступником керівника Дніпропетровської ОВА Володимиром Орловим. Наскільки ефективно Голик виконував функції водія-волонтера, залишається відкритим питанням, зважаючи на його тривале перебування в країнах ЄС.

У цій схемі простежується чітка координація на вищому рівні. Голова Дніпропетровської ОВА Сергій Лисак напередодні підписання цього документа раптово пішов у відпустку, делегувавши повноваження своєму заступнику Орлову, який і підписав папери за прямою вказівкою з Офісу Президента. Зрештою Орлов був звільнений та отримав підозру через махінації на будівництві оборонних споруд, виконавши роль цапа-відбувайла, тоді як головні організатори процесу досі уникають відповідальності завдяки високому політичному прикриттю.

Безвідповідальний архітектор «Великого будівництва»

Юрій Голик відкрито позиціонував себе як головного ідеолога масштабних інфраструктурних проєктів країни. Проте, виконуючи ролі «позаштатного консультанта» та радника, він фактично не ніс жодної юридичної чи фінансової відповідальності за реалізацію угод.

Його кар’єра опинилася під загрозою після викриття схеми на Дніпропетровщині, де приватна компанія «Будінвест Інжиніринг», пов’язана із близьким оточенням тодішнього очільника ОВА Валентина Резніченка, отримала з бюджету 1,5 мільярда гривень на ремонт доріг. Попри гучний медійний резонанс, Голик продовжив відвідувати Банкову, а згадана фірма й надалі отримувала мільйонні підряди на експлуатаційне утримання автошляхів. Повна відсутність правових наслідків, дорогі квартири, преміальні автомобілі та зв’язки з одіозними діячами на кшталт Шила чи Тишлека сформували портрет корупціонера, який тепер намагається стерти власну історію.

Кураторство тіньових фінансових потоків

Занепокоєння Голика легко пояснити масштабами грошових коштів, які проходили під його контролем. За словами Дениса Ковальова, у системі розподілу інфраструктурних фінансів існувала чітка ієрархія:

• Політичний протекторат («дах») забезпечував тодішній заступник голови ОП Кирило Тимошенко.

• Офіційним розпорядником дорожніх коштів виступав очільник Укравтодору Олександр Кубраков.

• Юрій Голик виконував роль тіньового куратора та модератора потоків, визначаючи пріоритетність фінансування тих чи інших об’єктів.

Журналістські розслідування, зокрема дані одеської медійниці Ірини Гриб, свідчать, що лише у 2020 році на дорожній кейс було виділено понад 213 мільярдів гривень. Тільки за один рік учасники так званого дорожнього синдикату за рахунок відкатів (які коливалися від 20% до 35% від суми тендеру) могли привласнити понад 25 мільярдів гривень. На тлі таких цифр новорічні коштовні «подарунки» у вигляді нерухомості для топчиновників виглядали лише незначною частиною нелегальних прибутків.

Евакуація до Відня після обшуків

Фінал цієї історії виявився цілком прогнозованим для українських реалій. За повідомленнями розслідувачів із посиланням на Державну прикордонну службу, Юрій Голик залишив межі України. Для виїзду він скористався комбінацією довідки про інвалідність та реєстрації в системі «Шлях», після чого влаштувався в Австрії.

Джерела в антикорупційних органах зазначають, що втеча відбулася одразу після того, як детективи НАБУ в межах провадження щодо ТОВ «Будінвест Інжиніринг» провели невідкладні обшуки в автомобілі Валентина Резніченка. Очевидно, знайдені докази змусили Голика терміново евакуюватися. Ситуацію ускладнює той факт, що НАБУ не має безпосереднього доступу до бази даних системи «Шлях», що суттєво уповільнює процес перевірки та фіксації подібних втеч.

Справжня мета репутаційних маніпуляцій

Загальна картина є очевидною: спочатку фігурант забезпечив собі комфортний виїзд за кордон за допомогою волонтерських документів та медичних довідок, а опинившись у безпечній європейській юрисдикції, перейшов до юридичного та цифрового знищення доказів в Україні. Скарга на авторські права є спробою зачистити Google від згадок про мільярдні розкрадання та махінації з «Будінвест Інжиніринг». Проте такі дії мають зворотний ефект — кожна спроба видалити розслідування через копірайт лише доводить паніку фігуранта та є прямим підтвердженням його провини.