Від ресторанів до електростанцій: викриті приховані статки корупціонера Саїва

Офіційно – корупціонер: у листопаді минулого року ексголову управління ДМС в Івано-Франківській області і за сумісництвом – депутата обласної ради Сергія Саїва офіційно внесли до Реєстру, який адмініструє НАЗК України. Посадовець опинився у центрі суспільної уваги через багатомільйонні статки, сумнівні схеми збагачення та зухвалий напад на журналістів. Що ще приховує можновладець і чи вдасться йому уникнути відповідальності?

Як ім’я колишнього головного міграційника Івано-Франківщини Сергія Саїва стало символом сумнівної розкоші, прихованих бізнесів і впливових зв’язків? Від ресторанів та розважальних центрів до сонячних електростанцій і таємничих домовленостей у кулуарах суду – наша команда дослідила кожну деталь.

Перша зустріч із корупціонером: ресторани замість роботи

Чиновники високого рангу часто опиняються в центрі суспільної уваги через корупційні скандали. Але історія начальника управління ДМС Івано-Франківської області Сергія Саїва – особлива. Влітку минулого року команда СтопКору вирушила у робоче відрядження на Прикарпаття і завітала до ресторану “Рулька Паб”, який, за нашою інформацією, належить Саїву.

Під час робочого дня міграційник був помічений там зі стосом документів. Замість відповідей на запитання, Саїв вибухнув гнівом, накинувся на медійників і навіть пошкодив нашу камеру.

Цей інцидент став поштовхом до великого розслідування. Журналісти виявили, що Саїв, окрім основної роботи, схоже, володіє цілою мережею бізнесів у регіоні – від ресторанів і розважальних центрів до сонячних електростанцій, а також має кілька розкішних маєтків та коштовний автопарк.

Усі ці об’єкти генерують значні прибутки, проте чи всі вони відображені в деклараціях чиновника?

Дитячий центр “Чіп і Дейл” розташований у ТРК “Барви Карпат”. Тут є кімнати віртуальної реальності, кінотеатр, ігрові автомати, дитяче містечко, батути та багато іншого.

Представники СтопКору зателефонували до розважального комплексу, аби впевнитись, що цим всім заправляє Саїв. Ісь що з цього вийшло:

– Доброго дня! Це дитячий центр “Чіп і Дейл”?

– Так, вірно

– Мене звати Ігор, я журналіст медіа “Стоп Корупції ТВ”, хотів уточнити: власником дитячого центру є Саїв Сергій Степанович?

– Вибачте будь-ласка на дане запитання не можу відповісти, так як працюю тут перший день

– А можете будь-ласка уточнити це питання у співробітників?

– Наразі тут нікого немає, тільки я.

Такий діалог породжує багато питань. Можливо, пан Саїв встиг попередити працівників, щоб ніхто нічого не розповідав? Адже минулого разу саме підлеглий міграційника видав, що ресторан “Дзвін” насправді належить Саїву. До того ж цікаво, чому людину, яка нібито працює перший день у великому торгівельному центрі, залишили одну? І скільки може коштувати відкриття такого комплексу?

Після виходу нашого розслідування ми почали отримувати багато цікавої інформації про головного міграційника.

Ось одне з повідомлень: “Доброго вечора, у Саїва є точка із технікою (аксесуари до телефону, навушники, самі ж телефони тощо)”.

Як стверджує інсайдер, цей магазин розташований у все тому ж комплексі “Барви Карпат”, що й паб, де Саїв напав на журналістів. До рук СтопКору потрапило фото товарного чеку: “ФОП Саїв Ігор Степанович”.

“Невже це брат головного міграційника? Пробиваємо номер ФОПа через додаток Eyecon, однак за цим телефоном закріплена сторінка у Facebook інтернет-провайдера 4IP NET. І знову бінго! Знаєте де розташований головний офіс цього провайдера? В славнозвісному комплексі “Барви Карпат”“, – коментує Ігор Доценко.

На сайті власником “швидкого та безлімітного інтернету” дійсно значиться Ігор Саїв. І бізнес, схоже, процвітає, адже на власний ФОП Ігоря Саїва зареєстрований справжній автопарк: дві Tesla, Mercedes-Benz, Jeep Patriot, Renault та ще кілька автівок загальною вартістю орієнтовно в $100 тисяч.

Слід зауважити, що Ігор Саїв не є державним службовцем і його право на ведення бізнесу, звісно, законне. Проте варто пам’ятати, що його рідний брат – людина з великим впливом, яка має неоднозначну репутацію. Ба більше, у приватних розмовах із журналістами деякі місцеві жителі називають його “бандитом з 90-х”. Залишається сподіватись, що процвітає родинний бізнес лише завдяки сумлінній праці та доброчесності, а не привілеям та зв’язкам.

Окрім брата, успішний бізнес має ще й невістка Саїва – пані Дана.

Просто в центрі міста жінка володіє салоном краси Beauty.space. Не варто обходити увагою і кохану міграційника – пані Богдану. Вона ще донедавна була власницею компанії ТОВ “С-КАПІТЕЛЬ”, про яку неодноразово писали медіа у контексті корупційних скандалів. Ця фірма має у власності чотири земельних ділянки.

“Якщо вбити їх в реєстри та зіставити з GoogleMaps, то можемо виявити щось дуже схоже на сонячні електростанції. І ми вирішили їх побачити на власні очі. Оце так справді значні потужності! Загальна площа земельних ділянок, на яких розташовані СЕС, – 13 гектарів. Бізнес видається масштабним, але виникає логічне запитання: чи є в цьому проєкті фінансування, яке не відображено в деклараціях?“, – розповідає розслідувач.

Отже, стопкорівці вирушили до Солотвинської сільської ради, щоб дізнатися більше про орендні відносини компанії.

Спочатку секретар не зрозумів, про яку фірму його питають, але щойно журналісти згадали, що це ділянки, які орендує дружина Саїва, він важко видихнув і зрозумів, про що йдеться. Виявляється, що землі під сонячні електростанції “С-КАПІТЕЛЬ” орендують з 2017 року.

Отже, на той момент вартість оренди була недешева – все разом становить понад пів мільйона гривень, але потрібно враховувати інфляцію, адже станом на сьогодні орендна плата може бути дорожчою. Два договори оренди укладені на 49 років, а ще два – на 25, що свідчить про далекосяжні плани на цей процвітаючий бізнес.

Як зазначають експерти в цій галузі, вартість 1 кВт для сонячної електростанції може становити близько 1000 доларів. Виходячи з цього, на площі у 13 гектарів, як каже спеціаліст, можна встановити станцію приблизною потужністю 6000 кВт, що обійдеться приблизно в 6 мільйонів доларів! І справді, на сайтах з продажу схожі сонячні панелі на 3 кВт пропонують за 123 000 грн, що підтверджує ціну у близько 1000 доларів за 1 кВт.

“До речі, після отримання відповідних документів відбулась дивна розмова: секретар наполягав на тому, аби ми зареєстрували запит саме в них, навіть незважаючи на те, що документ мав стосунок до іншої – Монастирчанської сільскої ради. Відповідь була неформальна, але промовиста: “Тут тяжкі люди, не хочу проблем”. Це ще раз натякає на вплив Саїва, який, здається, поширюється далеко за межі однієї міграційки“, – припускає Ігор Доценко.

Виходячи з цього, чи може Саїв намагатись вплинути на судову систему?

За інформацією джерел СтопКору, є певні дані, які свідчать: чиновник здійснюв певні кроки, щоб “домовитись” із суддею у своїй справі. Розгляд по суті справи Сергія Саїва, якому інкримінували перешкоджання професійній діяльності журналістів, розпочався торік у Богородчанському райсуді. Суддя, що розглядав справу, – Любомир Битківський.

Свою кар’єру Битківський розпочав у природоохоронній прокуратурі, де працював до 2000 року. Згодом став суддею Богородчанського районного суду, а в 2016 році — його головою. Зі слів місцевих, його тітка є сільською головою, сестра – депутаткою тамтешньої ради. А ще одним родичем їм, імовірно, приходиться суддя Богородчанського суду Олег Шишко.

“Як писали наші колеги, на пана Шишка було скоєно замах на вбивство: до воріт його гаража прикріпили гранату. І саме у цій судовій справі адвокат підозрюваного просив відвід судді Битківського, оскільки той є колегою та родичем судді Шишка“, – зазначає Доценко.

Історія майже детективна. А як відбувався судовий процес у справі Сергія Саїва?

“Підʼїжджаючи до суду, ми помітили як Саїв прогулюється вулицею. Спробували підійти до нього, але він, помітивши нас, почав іти в інший бік. Нам усе ж вдалось його наздогнати, але останній сказав, що говоритиме з медіа тільки в суді“, – розповідає журналістка Марія Винниченко.

Зрештою, прокурор вирішив не довіряти Богородчанському суду у справі Саїва, з огляду високий статус обвинуваченого та його впливовість у регіоні. Запідозривши, що рішення суду може бути упередженим, прокурор подав клопотання про зміну підсудності. Сам Сергій Саїв відмовився від детальних коментарів і в кулуарах суду.

Тим часом суддя Битківський повернувся й оголосив рішення: Богородчанський суд не бачить причин змінювати підсудність. Прокурору довелося підняти це питання на новий рівень – у Верховному суді, де він просив забезпечити об’єктивність розгляду.

Нагадаємо, у грудні 2024 року Касаційний кримінальний суд у складі ВС задовольнив клопотання прокурора про зміну територіальної підсудності у справі прикарпатського міграційника Саїва. Розгляд справи передали з Богородчанського районного суду Івано-Франківської області до Дніпровського районного суду міста Києва.