Вищий антикорупційний суд поставив «жирну крапку» в одній із найяскравіших корупційних історій українського тилу. ВАКС звільнив колишнього заступника керівника Об’єднаної гірничо-хімічної компанії (ОГХК) Юрія Перцева від кримінальної відповідальності. І справа тут зовсім не в доведеній невинності: провадження просто закрили через сплив строків давності. Простіше кажучи, поки судились, час вийшов раніше, ніж Феміда змогла винести вирок по суті.
За версією НАБУ і САП, Перцев діяв у складі злочинного угруповання разом із тодішнім керівником компанії Русланом Журилом. Схема класична: державну титанову сировину продавали за кордон не напряму, а через підставні іноземні «прокладки», після чого різниця в ціні осідала на приватних рахунках. Державна компанія зазнала збитків на $12,87 млн.
Прокурор намагався довести, що строки давності ще не вийшли, адже злочинні дії тривали, і відлік мав завершитися лише наприкінці 2026 року. Але суд обрав інший шлях. У результаті справа розсипалася через календар, а захист Перцева одразу кинувся вимагати назад арештоване майно — квартиру, авто, гроші й телефон, вимагаючи при цьому залишити цивільний позов Міністерства немає-ніж-економіки без розгляду. Логіка залізобетонна: немає вироку — немає арештів.
Але найцікавіше починається там, де з’являється другий фігурант — Руслан Журило. Його судове провадження зупинене ще навесні 2023 року через… мобілізацію. Здавалося б, патріотичний крок. Якби не одне «але»: сам же Перцев просто під час судового засідання заявив, що його колишній шеф насправді «служить у Києві, в київському ресторані». Суду навіть довелося робити запити до військової частини, аби з’ясувати, чи може пан «воїн» хоча б онлайн підключатися до засідань.
Тут криється головний правовий фокус української «військової» юстиції: мобілізація зупиняє судовий розгляд, але не зупиняє перебіг строків давності. Годинник цокає далі, поки фігурант «служить» у столичних закладах, і врешті-решт усі справи просто «вмирають» самотужки, як це сталося з Перцевим.
Журило — далеко не виняток. Після гучних скандалів із мобілізацією ексголови ДФС Романа Насірова (чий призов згодом особисто скасував головком Олександр Сирський), стало очевидно: піти в тилові підрозділи заради заморожування справи — це відпрацьована схема. Центр протидії корупції нарахував щонайменше десяток таких персонажів, серед яких і судді, які «одягали піксель» у дні власних вироків.
Ця кругова порука тримається роками. Ще у 2017 році, коли Журила вперше затримали, на поруки його рвалися брати одіозні нардепи з «Народного фронту» Максим Поляков і Олег Кришин, а зменшену заставу у 12 млн грн узагалі вніс Микола Княжицький. Політична дах тримала фігурантів на плаву від самого початку.
Крапку в цій безвиході мав поставити законопроєкт №15354, який закривав би лазівки зі зупиненими справами. Але у серпні профільний комітет Верховної Ради порекомендував навіть не вносити його до порядку денного під гарними гаслами про «правову визначеність». Перекладаючи з чиновницької мови: двоє людей, мільйонні збитки державі, нуль вироків, а українські законодавці офіційно дозволили корупціонерам і надалі ховатися від правосуддя за військовими квитками.
Поки українська феміда продовжує декларувати скромні заробітні плати, українські судді та їхні родичі продовжують обростати…
Поки легальний бізнес ледь зводить кінці з кінцями та сплачує мільйонні податки на підтримку країни…
Воєнний час в Україні давно став періодом, коли найгучніші скандали між державними структурами та топчиновниками…
Поки мільйони українців виживають під щоденними обстрілами, віддаючи останні заощадження на армію та волонтерські збори,…
Поки країна стікає кров’ю на передовій, а державний бюджет ледве зводить кінці з кінцями, тилові…
Поки держава веде екзистенційну боротьбу за виживання, вичавлюючи з кожного бюджетного тишту копійку на фронт,…