Злита соя на 85 мільйонів та податкова индульгенція: як фіндиректор миколаївського зернотрейдера «Харвест Грейн» уникнув тюрми за мільйонні оборудки

Центральний районний суд міста Миколаєва офіційно закрив кримінальне провадження проти фінансового директора ТОВ «Харвест Грейн» Дмитра Георгійовича Іванова. Важливо зазначити: це не виправдувальний і не обвинувальний вирок. Суд просто застосував норму закону, згідно з якою особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо податок і штрафні санкції були повністю погашені до моменту вручення офіційної підозри.

Хронологія схеми: від реєстрації до мільйонних збитків

Дмитро Іванов народився в селі Червоне на Болградщині, має середню освіту, одружений і до цього інциденту не судимий. На посаду фінансового директора новоствореного ТОВ «Харвест Грейн» його призначили наказом від 4 лютого 2024 року — всього за місяць після того, як компанію з мільйонним статутним капіталом зареєстрували в Миколаєві на вулиці Шевченка, 59-А (офіційним власником у реєстрах зазначений Володимир Пікалін, а нинішнім директором — Сергій Козаченко, з основним КВЕДом на оптову торгівлю зерновими).

Провадження № 72024161000000044 детективи Бюро економічної безпеки відкрили 3 липня 2024 року, і того ж дня Іванову вручили підозру. Проте сам судовий розгляд затягнувся майже на два роки, доки захист не скористався процесуальною лазівкою.

За даними слідства, у першому кварталі 2024 року компанія «Харвест Грейн» «безоплатно» отримала 5 674 940 кг соєвих бобів українського походження загальною вартістю 85 млн 117 тис. грн. Іванов чудово усвідомлював і колосальні обсяги, і реальну ринкову вартість партії. 14 червня 2024 року він самостійно склав декларацію з податку на прибуток за звітний період, цинічно проігнорувавши отримані мільйони у графах «дохід від будь-якої діяльності» та «фінансовий результат до оподаткування». Після цього він скористався електронним цифровим ключем директора, підписав фіктивний документ і того ж дня відправив його до ДПС у Миколаївській області.

Стандартна ставка податку на прибуток у розмірі 18 відсотків від 85,1 млн грн становила 15 млн 321 тис. грн. Для ст. 212 Кримінального кодексу це вже особливо великий розмір — законодавчий поріг було перевищено більш ніж у сім тисяч разів. У матеріалах справи окремо зазначалося, що номінального директора компанії Іванов до своїх злочинних намірів не посвячував і діяв «самостійно і одноособово».

Гроші в бюджет до підозри: лазівка закону спрацювала

Порятунок фінансиста полягав у спритності рук із банківськими переказами. У період з 18 по 20 червня 2024 року — тобто за кілька тижнів до вручення підозри від БЕБ — на бюджетні рахунки надійшло вісім платежів: шість траншів по 395 тис. грн, сьомий на 4 млн грн та фінальний акорд на 8 млн 951 тис. грн. Сумарно набігло рівно 15 млн 321 тис. грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 212 ККУ, якщо особа до вручення підозри повністю відшкодувала завдані державі збитки у вигляді не сплачених податків та санкцій, суд зобов’язаний звільнити її від відповідальності. Прокурор не заперечував проти такого розвитку подій, Іванов провину в обставинах підтвердив, а запобіжний захід йому не обирали. З фігуранта стягнули лише 11 360 грн на користь держави за проведення економічної експертизи.

Звідки взялася «невидима» соя?

Абсурдність ситуації полягає в тому, що ці самі 5 675 тонн зернових у червні 2024 року вже яскраво світилися в інших кримінальних провадженнях. Зокрема, в ухвалах Київського районного суду Одеси детективи БЕБ вказували, що «Харвест Грейн» активно готував до експорту партію сої врожаю 2023 року. У періодичних митних деклараціях фігурувало майже 30 тисяч тонн збіжжя на 12 млн доларів (близько 474 млн грн).

Частину цього вантажу незрозумілого походження тримали під завантаження на судно Alper 1, де правоохоронці й вилучили злощасні 5 675 тонн. Місцеві ЗМІ пізніше витягнули на світ и інші деталі: слід веде до турецького контрагента Trinity agriculture та мільйонної валютної виручки, яка могла осісти в офшорах замість повернення в Україну. Проте в миколаївській ухвалі про закриття справи проти Іванова про цей масштабний міжнародний контекст уже не згадують — там фігурує виключно квартальна декларація та закрита дірка на 15 мільйонів.

Фактично компанія, якій на момент махінацій не виповнилося й пів року, пропустила через свої рахунки сою на 85 млн грн без жодного відображення в податковій звітності. Фіндиректор підписав підроблені документи, оперативно перекрив збитки вісьмома платежами, а через два роки суд офіційно констатував відсутність підстав для вироку. Щоправда, глобальне питання щодо походження півмільярдного експорту зерна залишається відкритим, адже нинішня судова ухвала закрила лише локальний податковий епізод Дмитра Іванова.