Приватний порт на кістках заповідника: як під Вилковим вигребли 18 тисяч кубів дунайського піску на 200 мільйонів

Блокування морських портів та закриття традиційних логістичних шляхів через повномасштабну війну створили неймовірний попит на перевалку вантажів через Дунай. Проте для одних це стало питанням виживання економіки, а для інших — ласим шматком для масштабного дерибану й знищення унікальної екосистеми. У дельти Дунаю розгортається гучний кримінальний скандал: організатори схеми під прикриттям місцевої влади збудували нелегальний приватний порт у Вилковому, викопавши з дна річки тисячі кубометрів піску та завдавши державі збитків на сотні мільйонів гривень.

Земельні махінації та «порт» на трьох дачках

Схема почала обростати документами восени 2023 року. Кримінальне провадження № 12024162150001208, відкрите правоохоронцями 7 вересня 2024-го, детально описує механізм захоплення берегової лінії на Соломоновому рукаві поблизу Вилкового.

Аби затьмарити очі контролюючим органам, організатори придбали на березі три покинуті садові будинки, які згодом були внесені до статутного капіталу новостворених фірм. Під майбутню будівельну авантюру завели дві ключові юридичні особи:

• ТОВ «Дунайська гавань» — 27 жовтня 2023 року рішенням Вилківської міської ради № 2209 отримало дозвіл на проєкт землеустрою: 2,8 га в оренду на 49 років під виглядом потреб «морського транспорту». У реєстрі директором компанії зазначений Андрій Бєловоленко, а єдиною засновницею — Алла Горщенко. За даними слідства, реально керували підприємством директор спільно з рідним братом.

• ТОВ «Вікторі Порт» — 30 жовтня 2024 року міськрада дала добро на детальний план сусідньої ділянки на вулиці Промисловій. Бенефіціарами в документах виступили дружини фігурантів схеми: Тетяна Дудко (якій належить 80%), Тетяна Фетісова та Юлія Бєловоленко. Керівником товариства став Сергій Фетісов.

До незаконної оборудки долучився цілий пул пособників, серед яких держреєстраторка Катлабузької селищної ради Ірина Георгіу, підприємець Андрій Кедь та Олег Дудко (представник компанії «Олді-Транс»).

Дно замість кар’єру: 18 тисяч кубів піску та екологічна катастрофа

Поки чиновники місяцями тягнули паперові дозволи, на березі вже кипіла робота. Замість того, щоб купувати сировину в офіційних кар’єрах, організатори вирішили мити її безпосередньо з річки. Земснаряд моделі Watermaster Classic III, придбаний підконтрольною структурою «Мот Сервіс», почав нещадно висмоктувати пісок із дна затоки Бузунчук, що прилягає до ділянки.

Сировину гнали потужними трубами прямо на будівельний майданчик, вирівнюючи берегову лінію під майбутні причали. Зафіксований слідством обсяг незаконно видобутих копалин у період із жовтня 2023 року до липня 2025 року вражає — 18 тисяч кубометрів піску на ділянці площею 3,6 га.

Екологічна експертиза завдала нищівного удару по позиціях ділків: збитки державі та місцевій громаді від знищення надр та самовільного зайняття земель оцінили в астрономічні 181,85 млн грн, а вартість самого викраденого піску становить ще 34 млн грн (для порівняння, первинні підрахунки екоінспекції фіксували збитки у 172 млн грн лише за надра).

Апетит до заповідних земель і перші вироки

Навіть після відкриття кримінальних проваджень апетити зловмисників не зменшилися. Навесні 2025 року на сайті Вилківської міськради з’явився новий детальний план — уже на 5,6 га в районі все тієї ж затоки Бузунчук в інтересах «Вікторі Порт». Тоді керівництво Дунайського біосферного заповідника офіційно надіслало листа-попередження: ці землі належать до Вилківського лісництва і ще указом президента від 1998 року включені до складу заповідника. Суд згодом розцінив цей епізод як прямий ризик вчинення нового злочину.

Система реагування на скандал почала давати результати. У січні 2026 року колишній міський голова Вилкового Матвій Іванов повністю визнав свою вину у пособництві та отримав від Кілійського райсуду три роки позбавлення волі з випробувальним строком. Навесні правоохоронці направили обвинувальні акти щодо решти членів злочинної групи до суду.

Ключові фігуранти намагаються уникнути суворого покарання. Зокрема, Андрій Бєловоленко перебуває під вартою з липня 2025 року. Проте його захист наполегливо вимагає пом’якшення запобіжного заходу, посилаючись на те, що справа вже передана до суду, а на утриманні підозрюваного є двоє неповнолітніх дітей. Суд поки залишає скарги без задоволення, вказуючи на те, що підготовче засідання ще не відбулося, свідки не допитані, а ризики втечі залишаються високими.

Справа про приватний порт у Вилковому стала яскравим маркером того, як війна та прикриття патріотичними гаслами про логістику використовуються для банального дерибану природи та розкрадання державних ресурсів.