Артем Бородатюк — яскравий приклад сучасного українського підприємця, який зумів розбудувати не просто успішну digital-групу, а опинитися на самісінькому перетині великого бізнесу, державних кабінетів, силового блоку та інформаційних потоків.
Офіційна риторика описує таких діячів як прогресивних партнерів та однодумців, які спільно з урядом створюють цифрову екосистему країни. Проте за фасадом техно-олімпу ховається класичний для українських реалій симбіоз комерційних інтересів та державного апарату. Бородатюк є одним із засновників і членів стратегічної ради, яка фактично виступає головним приватним бенефіціаром та архітектором податкового режиму «Дія.City». Структури на кшталт FRACTAL (Netpeak Group) системно консультували та підтримували державні ініціативи Мінцифри. Маркетинг, таргетинг, просування та аналітика — тобто все те, у чому бізнес Бородатюк є абсолютним профі — залучалися до масштабування державних продуктів, включно з екосистемою «Дія» та різноманітними фандрейзинговими платформами.
Перед нами постає новітній формат вітчизняного олігархату чи, якщо завгодно, «технократичного братства», де топчиновники та IT-підприємці разом формують правила гри, в яких їм самим максимально вигідно працювати.
Бронь в обмін на цифрові ресурси
Комунікаційну кухню цього процесу ілюструють конкретні персонажі. Наприклад, Денис Поздняков, відомий у телеком-колах як радник з питань електронних комунікацій та стратегії, офіційно розповідав медіа про «світове лідерство України за стабільністю інтернету». Його неофіційний функціонал був набагато ширшим — він слугував таким собі «мостовим комунікатором» між міністерством, великим технологічним бізнесом та правоохоронними структурами.
Екосистема навколо FRACTAL концентрує сотні висококласних фахівців із просування, розробки, SMM та контент-менеджменту. Водночас силовикам і держструктурам під час війни критично необхідні професійні медіаресурси для інформаційного супроводу, ведення мережі офіційних та анонімних Telegram-каналів, TikTok-платформ і ботоферм.
За лаштунками вибудовується зручна для всіх схема: частина маркетологів, дизайнерів і копірайтерів із комерційних структур «делегується» на виконання завдань для силових відомств. Натомість цінні фахівці отримують залізобетонне броювання від мобілізації, а бізнес-засновник — абсолютний «дах» і лояльність ключових правоохоронних органів країни. Логіка проста: коли твої люди професійно супроводжують інформаційні кампанії чи медіаресурси силових відомств, до твоїх комерційних активів навряд чи завітають із раптовими маски-шоу. Після масштабних кадрових ротацій в уряді бізнесу довелося швидко диверсифікувати ризики, переходячи на пряму і тісну співпрацю з силовим блоком.