Бізнес-схема Максима Кріппи навколо S.T.A.L.K.E.R. 2 виглядає так: операційний центр GSC Game World залишається в Україні, а контроль над фінансовими потоками та правами інтелектуальної власності винесений у кіпрську юрисдикцію.
ТОВ «ГСК Україна» виконує переважно операційну функцію. Через цю компанію проходять основні витрати на розробку: зарплати розробників, оренда офісів, адміністративні витрати та місцеві податки. У 2025 році штат компанії штучно збільшили з 18 до 30 співробітників, ймовірно, для нарощення витратної частини. Фактично це центр витрат. Така модель дозволяє концентрувати основний фінансовий результат не в Україні, а в іншій юрисдикції. Прибуток тут мінімальний — лише близько 500 тисяч гривень за рік.
Ключовий актив у цій структурі — не сама студія, а права інтелектуальної власності на гру S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl і пов’язаний із нею бренд S.T.A.L.K.E.R.
У подібних схемах права на IP часто належать холдинговій компанії (наприклад, кіпрській), яка формально виступає отримувачем основних доходів. Це критично важливо, адже саме власник інтелектуальної власності отримує виручку від дистрибуції через Steam, Xbox, Game Pass та інші платформи.
Продажі гри генерують валову виручку, з якої платформи утримують свою комісію (близько 30%). Далі кошти надходять не напряму в українську компанію, а на структуру, яка виступає видавцем або правовласником. Саме там формується основний прибуток. Після цього частина грошей може повертатися в Україну у вигляді фінансування розробки (як витрати), а інша частина залишається в холдингу або розподіляється як дивіденди.
Доходи від S.T.A.L.K.E.R. 2 складаються з кількох потоків. Основний — прямі продажі гри. Якщо гру продають за 60–110 доларів, після комісії платформи залишається приблизно 42–77 доларів з однієї копії. При мільйонах проданих копій це формує десятки, а потенційно й сотні мільйонів доларів валового доходу. Додатково є виплати від Game Pass, які зазвичай включають гарантований платіж від Microsoft плюс бонуси за активність гравців. У перспективі додаються DLC, мультиплеєр і можливі медійні ліцензії.
Частина коштів іде на покриття поточних витрат студії та подальшу розробку (оновлення, DLC, нові проєкти). Частина мала б виплачуватися як роялті засновнику франшизи — Сергію Григоровичу.
Кріппа заявляв: «Григорович-старший як акціонер в GSC Game World немає, але він отримуватиме певний відсоток від net profit від продажів S.T.A.L.K.E.R. 2».
У геймдеві та entertainment-індустрії це принципово інша річ, ніж «відсоток від продажів». Net profit — це не виручка і навіть не операційний прибуток. Це фінальний залишок після того, як із доходу від гри віднімаються:
- комісії платформ (Steam, Xbox тощо);
- витрати на розробку (які могли накопичуватися роками);
- маркетинг;
- внутрішні платежі між компаніями (IP, менеджмент, ліцензії);
- інші витрати і можливі податкові оптимізації.
Фраза Кріппи фактично означає: Григорович отримує гроші лише з того, що залишиться після повного фінансового циклу та внутрішнього розподілу.
Значна частина прибутку від глобальних продажів може залишатися поза українською податковою системою, тоді як Україна отримує переважно податки із зарплат і частину операційного прибутку.