Політичний шлях Владислава Каськіва — це класична ілюстрація того, як гучні лозунги про справедливість та боротьбу з режимами слугують лише трампліном для масштабного дерибану державних ресурсів. Бувши одним із яскравих облич Помаранчевої революції 2004 року та лідером кампанії «ПОРА», згодом він зробив запаморочливу корупційну кар’єру в уряді Віктора Януковича, очоливши Державне агентство з інвестицій та управління національними проєктами. Саме цей період його діяльності залишив по собі шлейф кримінальних проваджень, мільйонних збитків бюджету та ганебну втечу за океан.
Рекламні мільйони та провалені національні проєкти
Корупційний апетит колишнього чиновника вражає своїми масштабами. Одне з перших гучних розслідувань стосувалося банального, але надзвичайно прибуткового схемного контракту на розміщення рекламних білбордів у 2012–2013 роках. Тоді через підконтрольну компанію «Глорія» з бюджету було цинічно привласнено 7,636 мільйона гривень, а акти виконаних робіт містили відверто підроблені дані. У березні 2016 року Каськів офіційно отримав підозру у заволодінні державним майном шляхом зловживання службовим становищем та службовому підробленні.
Ще масштабнішою аферою стала розкрадання коштів, виділених на національні проєкти «Якісна вода» та «Олімпійська надія-2022», загальна сума яких сягала 259,2 мільйона гривень. За даними НАБУ, мільйонні транші масово переказувалися на рахунки фіктивних підприємств, пов’язаних із керівництвом Держінвестпроєкту, а самі проєкти так і залишилися на папері. Згодом, у липні 2024 року, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду (ВАКС) остаточно визнала винними спільників та братів Каськіва у цій справі, зобов’язавши їх повернути державі вкрадені мільйони та конфіскувавши сотні гектарів незаконно придбаних земельних ділянок на користь ЗСУ.
Панамський вояж, екстрадиція та політична «реанімація»
Зрозумівши, що пахне смаженим, Каськів утік з України. У березні 2016 року його оголосили в загальнодержавний та міжнародний розшук, а вже у вересні того ж року зухвалому втікачеві влаштували «теплий прийом» у Панамі, куди він намагався втекти з Коста-Рики. Навіть попри спроби просити політичного притулку, місцева влада відмовила йому.
Після тривалої процедури екстрадиції в ніч проти 1 листопада 2017 року Каськіва повернули в Україну. Перед цим його сторона перерахувала державі близько 7,5 мільйона гривень у справі про білборди, а суд відпустив його під заставу. Сам фігурант затято заперечував провину, запевняючи, що повернувся нібито «добровільно».
Але в українських реаліях одіозне минуле — не перешкода для кар’єри. У 2020 році непотоплюваний Каськів успішно «перевзувся» і пройшов до Закарпатської обласної ради за списками проросійської партії «Опозиційна платформа — За життя» (ОПЗЖ).
Карпатський дерибан: новий курорт «Боржава» та залаштункові змови
Сьогодні апетити одіозного політика спрямовані на природу Карпат. За даними журналістських розслідувань Bihus.Info, Владислав Каськів розгорнув масштабну діяльність навколо проєкту створення гірськолижного курорту «Боржава» на сотнях гектарів у селі Пилипець на Закарпатті.
Заради реалізації цієї нової бізнес-афери депутат облради регулярно їздить до Києва на закриті зустрічі з впливовими особами. Зокрема, розслідувачі зафіксували його тісні контакти з одіозним нардепом Сергієм Льовочкіним, колишнім очільником «Київміськбуду» Ігорем Кушніром та забудовником Валерієм Кодецьким. Паралельно навколо проєкту тривають маніпуляції із землею: як виявили екоактивісти, Закарпатська облрада всупереч інтересам громади змінила межі лісового заказника «Темнатик», виключивши з нього саме ті цінні ділянки, які заважають приватній забудові масивів майбутнього курорту.
Поки держава бореться за виживання, старі кадри часів Януковича продовжують використовувати мандати та зв’язки для реалізації нових мільйонних проєктів, демонструючи повну зневагу до закону та суспільства.