Йдеться про історію з доларовими кредитами, яка почалася задовго до державної служби Коваля. Але вона показує, як нинішній високопосадовець, а в минулому банківський працівник і підприємець, міг скористатися схемою, що дозволила уникнути повного повернення боргу.
Юристи кажуть: формально – усе в межах закону. Але якщо до цього були залучені банки, це вже може мати ознаки кримінального правопорушення.
Ми з’ясували, як борги Віталія Коваля понад 700 тисяч доларів США викупили його мама та «роботодавець». Після цього вони просто відмовилися вимагати гроші з боржника. Незважаючи на те, що кредити були оформлені під заставу нерухомості, банки не забрали це майно. Один із банків навіть дозволив Ковалю продати приміщення, яке було під іпотекою.
В міністри за п’ять років
Рівненщина (не рахуючи місто Березне, де народився Коваль) вперше дізналася про Віталія Коваля у вересні 2019-го, коли Президент призначив його на посаду голови облдержадміністрації. Далі, в 2020 році, Віталій Коваль безуспішно хотів стати мером Рівного, але пройшов лише в міську раду депутатом.
21 листопада 2023 року 43-річного Віталія Коваля забрали в столицю керувати Фондом Державного майна України, а з 5 вересня 2024 року по 17 липня 2025 року – він був міністром агрополітики.
Перед тим, як розповісти, що сталося з кредитами Віталія Коваля, хочемо нагадати, що він у 2003 році закінчив Тернопільську академію народного господарства за спеціальністю «Банківська справа», у 2017 році – Львівську бізнес-школу Українського католицького університету. На сайті Уряду також зазначено, що у 2021 році Коваль навчався в Aspen Institute Kyiv.
Згідно з його біографією, з 2004-го по 2006 рік Коваль працював на різних посадах у Першій київській філії ВАТ «Укргазбанк», а з 2008-го по 2009 рік – директором ТОВ «Пробанк Консалт», яку сам і заснував та яка займалася фінансовим посередництвом. Тут ми наголосимо, що якраз в цей період Коваль отримав кредити, про які ми розповімо нижче.
В 2006 році Коваль зареєструвався підприємцем, декларував, що переважно займається оптовою торгівлею фруктами та овочами. Закрив діяльність в 2019 році.
З 2012 по 2017 рік – гендиректор ТзОВ «Інвесттрейдсервіс», київської компанії, що спеціалізується на оптовій торгівлі зерном, тютюном, насінням та кормами для тварин.
З 2014 року і до призначення на посаду голови Рівненської ОДА Віталій Коваль – гендиректор двох фірм – ТзОВ «Санако», що спеціалізується на аграрному секторі, продажі нафтопродуктів та техніки, та «ВВВ Монтаж» – компанії з будівництва доріг.
Борги кандидата на посаду голови ОДА
У своїх деклараціях за 2018–2020 роки Віталій Коваль декларував чималі несплачені виконавчі збори та податкові зобов’язання, що виникли у нього в період 2007-2018 років. Так, у декларації за 2018-й рік він вказує 551 тисячу 794 гривні заборгованості зі сплати виконавчого збору перед Головним територіальним управлінням юстиції в Рівненській області.
Ще 182 тисячі 640 гривень він був винен Голосіївському районному відділу державної виконавчої служби у Києві.
Більше 54 тисяч гривень – Березнівському відділу виконавчої служби.
15 тисяч 812 гривень – податкові зобов’язання.
Більше 510 тисяч гривень боргував Коваль «Укргазбанку», як поручитель.
Коли журналістка «Четвертої влади» у 2019 році запитала тоді ще голову Рівненської ОДА Віталія Коваля про ці борги, він сказав, що це не стосується його посади, розвернувся і пішов, зачинивши за собою двері.
Кредит перший
Щоб дізнатися, звідки ця заборгованість, ми передивились судові рішення та з’ясували, що у вересні 2007 року Віталій Коваль отримав кредит в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (нині – АТ «Райффайзен Банк») в сумі 556 тисяч доларів США для придбання нерухомого майна. Строк погашення кредиту – до 13 вересня 2022 року.
Поручителем Коваля був його брат – Олег Коваль.
Згідно з даними з Реєстру речових прав, Віталій Коваль через кілька днів після отримання кредиту придбав нежиле приміщення у місті Вишневе, площею 279 метрів квадратних (пізніше, після уточнення, метраж нерухомості зменшили до 275).
Чи коштувало це приміщення понад півмільйона доларів США у 2007 році, перевірити ми не змогли. Віталій Коваль відповісти відмовився.
Однак, як видно з рішення Березнівського районного суду за 26 травня 2011 року, позичальник перестав сплачувати внески по кредиту наступного року – 31 грудня 2008-го.
Восени 2008 року в Україні почалася велика економічна криза. Вона була наслідком світової кризи. Долар раптово зріс з 5 до 8 гривень, і це стало шоком для тих, хто мав кредити у валюті – особливо на квартири чи машини.
Багато людей не змогли більше платити за кредитами, банки почали масово закривати доступ до рахунків, обмежили зняття депозитів, а деякі просто збанкрутували.
Примусове стягнення боргу
Як видно з рішення суду, ні боржник Віталій Коваль, ні його брат-поручитель Олег на вимогу банку повернути достроково борг не відреагували. В липні 2009 року «Райффайзен Банк Аваль» подав заяву до Березнівського районного суду, щоб стягнути примусово борг з Віталія та Олега Ковалів.
На момент вирішення справи по суті, борг перед банком становив 537 тисяч 275 доларів США. В гривнях тоді це становило 5 мільйонів 517 тисяч 940 гривень 80 копійок. В травні 2011 року суд постановив стягнути з боржника Віталія і поручителя Олега Ковалів солідарно вказану суму та судові витрати.
Поки тривав розгляд справи по стягненню боргу, в 2010 році ФОП Віталій Коваль просив Рівненський господарський суд визнати його банкрутом і постановити неспроможність погасити заборгованість. У квітні 2011 році суддя відхилив його заяву, бо кредит брав не суб’єкт господарювання, а фізична особа для особистих потреб – купівлі нерухомості.
Адвокати Віталія Коваля безрезультатно намагалися визнати кредитний договір, договори іпотеки та поруки недійсними. Весною 2019 року адвокат дружини Коваля Ксенії теж намагався оскаржити рішення про стягнення боргу.
Коли і як «зник» борг на пів мільйона доларів
В першій поданій декларації за 2018 рік кандидат на посаду голови Рівненської ОДА Віталій Коваль боргів перед банками не згадував, лише виконавчі збори та податкові зобов’язання.
З рішень судів ми з’ясували, що виконавче провадження по стягненню 5 мільйонів 517 тисяч гривень (борг по кредиту «Райффайзен Банк Аваль». – Авт.) та судового збору перебувало на виконанні Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області. В червні та липні 2012 року державна виконавиця арештувала майно та грошові кошти в банках Віталія Коваля.
В лютому 2014 року це виконавче провадження закінчили та направили до іншого відділу державної виконавчої служби в Київ. Ймовірно через те, що єдине майно, яким володів в той період часу Коваль, була квартира в столиці, а місце роботи – київські фірми.
Однак борг ні Віталій, ні Олег Ковалі не сплатили.
У 2016 році «Райффайзен Банк Аваль» «продав борг» Віталія Коваля ПАТ «Вектор Банк» за договором факторингу (портфельне відступлення прав вимоги). «Вектор Банк» таким самим способом передав борг фінансовій компанії «Форінт», яка у свою чергу переуступила право вимоги Тетяні Зінчук.
За інформацією з рішення Березнівського районного суду, ці відступлення права грошової вимоги мали місце в один день – 8 грудня 2016 року.
Жінка з іменем Тетяна Зінчук фігурує у деклараціях Віталія Коваля, як власниця будинку в Березному, де зареєстрований посадовець.
Зінчук Тетяна Пилипівна – це мама Віталія та Олега Ковалів.
Закриття справ у суді та виконавчій головою ОДА
11 січня 2021 року (тобто, коли Віталій Коваль вже 2 роки був на посаді голови Рівненської ОДА) за позовом Віталія Коваля суд визнав виконавчий лист про стягнення з братів Ковалів солідарно більше 5 з половиною мільйонів гривень таким, що не підлягає виконанню.
Аргументував це тим, що 10 вересня 2019 року (якраз в цей день Коваля представляли в ОА головою Рівненської ОДА. – Авт.), суд замінив первісного позивача «Райффайзен Банк Аваль» на Тетяну Зінчук, бо вона в 2016 році набула право грошової вимоги за кредитним договором.
В тому ж рішенні йдеться, що 25 липня 2019 року Тетяна Зінчук і Олег Коваль домовились «зарахувати борги» один одного. Виявляється, ще в липні 2015 року Тетяна Зінчук нібито позичила в Олега Коваля 5 мільйонів 550 тисяч гривень. А тому, викупивши борг по кредиту, вона не має претензій до своїх синів.
Тобто: брати Ковалі офіційно не повертали всю суму кредиту. Банк продав борг через п’ять років після рішення суду про примусове стягнення цього боргу по кредиту. Його через дві фінансові установи викупила мама Ковалів Тетяна Зінчук. Але вона не має претензій до своїх синів, бо нібито сама раніше позичила таку ж суму в одного з них. Як вам схемка?
А далі Віталій Коваль через суд закрив справу про примусове стягнення з нього та його брата-поручителя понад 5-ти з половиною мільйонів гривень.
За рішенням суду від 26 серпня 2021 року, Віталій Коваль домігся зняття арешту зі свого рухомого та нерухомого майна та вилучення із державних реєстрів записів про арешти майна, заборони, обмеження і обтяження, а також оголошення заборони на його відчуження. Крім того, він також скасував постанову виконавця про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.
Тому в наступних деклараціях, починючи з 2021 року, голова Рівненської ОДА інформацію про борги перед виконавчими службами більше не декларував.
Чому не забрали майно, яке було в іпотеці
Одночасно з кредитним договором Віталій Коваль укладав і договір іпотеки. За вказаним договором, банк отримав право звернути стягнення на майно боржника, якщо борг не буде повернено.
Нагадаємо, на кредитні 556 тисяч доларів США від «Райффайзен Банк Аваль» 26-річний Коваль придбав нежитлову нерухомість у місті Вишневе, площею 275 метрів квадратних. Ця нерухомість стала предметом іпотеки. Тобто, якщо Коваль не повертає борг, то банк може забрати це майно. Але цього не сталося.
Як видно з рішення суду, «Райффайзен Банк Аваль» отримав виконавчий лист в суді 23 листопада 2011 року, а 12 лютого 2012 року – пред’явив його до виконання. Після цього, в червні 2012 року виконавча служба арештувала все рухоме та нерухоме майно Коваля.
Однак приблизно за місяць до того, як банк отримав у суді виконавчий лист, київський приватний нотаріус зняв заборону на відчуження майна, встановлену договором іпотеки. За інформацією з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, це сталося 7 жовтня 2011 року на підставі Листа від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
В цей же день Віталій Коваль продав приміщення у Вишневому, що було в іпотеці фірмі «Вебер Рескью Україна». Це приміщення й досі знаходиться у її власності. А першим засновником та директором фірми був Коваль Олег Станіславович, очевидно, брат Віталія Коваля.
Нині власник і директор, як і під час купівлі майна Коваля – Андрій Заліський.
Ще раз: банк перед тим, як через виконавчу службу змусити Віталія Коваля та його брата повернути борг за кредитом, сам листом дозволив зняти обтяження з нерухомості у Вишневому.
Віталій Коваль в цей же день продав приміщення у Вишневому фірмі, яку створив його брат. А далі була історія з продажем боргу та викупом його мамою Віталія Коваля.
«Хитра схема, але не кримінал»
Нашим законодавством викуп кредиту у банку самим позичальником прямо не заборонений. Однак, щоб не було проблем, є обхідний варіант: можна викупити свій борг у банку із залученням третіх осіб. Це може бути або так звана «колекторська» компанія, або навіть фізична особа, яка не має родинних зв’язків з клієнтом-боржником може придбати у банку право вимоги до боржника за кредитом.
Про це ми дізналися у юриста Центру протидії корупції Олексія Бойка. Він також додає:
– Взагалі існує цілий бізнес по роботі з так званими «проблемними активами». Чимало компаній спеціально тим і займаються, що викуповують у банків права вимоги за неповернутими кредитами. Інколи навіть самі банки створюють ТОВки, на які «скидають» неповернуті кредити і вже ці компанії цілеспрямовано займаються роботою з боржниками.
Оскільки цей бізнес досить ризиковий, ніколи не знаєш, чи зможеш у короткостроковій перспективі хоч щось отримати від боржника. Тому такі права вимоги продаються за ціною, нижчою від тієї суми, яку боржник винен банку. Вигода банку полягає у тому, що він не несе витрати на судові спори і отримує певну суму «тут і зараз».
– А як оцінити, якщо особа-боржник у такий спосіб через повʼязаних з нею осіб, набуває права вимоги за своїм же кредитом?
– Так, це не зовсім доброчесно з точки зору етики, але, якщо банк погодився на такий продаж і самостійно підписав таку угоду, то це не є кримінальним правопорушенням.
– Ще раз тоді уточню. Тобто, це вигідна схема: ти не платиш, стягнути борг не можуть чи не хочуть, тоді цей кредит продають дешевше, ніж розмір боргу?
– Це питання до кожного конкретного випадку несплати за кредитом і до кожного конкретного банку та їх рішень. Якщо банк дійшов рішення, що він не хоче судитися і йому дешевше отримати хоч щось, але тут і зараз – це його особисте право продати комусь, хто платить, своє право вимоги за кожним конкретним кредитом. Як правило, продаючи право вимоги, банки роблять це «пакетами».
Тобто продають одразу декілька вимог за кількома договорами. І деякі з цих договорів, наприклад, мають заставне (іпотечне) майно, за рахунок якого можна повернути борг, а деякі кредити – без забезпечення і у людей немає офіційних доходів. Але той, хто купує, не може вибирати: він або купує все, або відмовляється від угоди. Тобто, продаж права вимоги за кредитами, загалом є нормальною бізнес-практикою.
Якщо ж говорити в контексті ймовірного кримінального правопорушення, то це лише якщо довести якісь умисні дії певних працівників банку на користь конкретного позичальника (скоріше за все, за певну винагороду). При цьому, ці дії мають ще й супечити передбаченим банком внутрішнім процедурам продажів таких кредитів.
– Якщо боржник не зміг платити, бо настав 2008 рік, криза, то чому тоді він не сам викупив борг, а маму завів свою туди? – уточнюємо в юриста.
– На це запитання точну відповідь може надати тільки сам позичальник. Ми можемо тільки припускати, що таким чином він намагався за меншу суму у такий спосіб «погасити» цей борг. І, щоб це не виглядало прям так аж дуже очевидно, і, можливо, щоб банк не відмовився від угоди – робила це його мама.
– А чому банк не забирав майно, що було в іпотеці? В нашому випадку взагалі на підставі листа банку зняли арешт з майна і боржник продав нерухомість.
– Цьому може бути безліч причин, бо банки – це складні механізми плюс людський фактор. Тому однозначну відповідь на це запитання може надати тільки сам банк (але він однозначно буде приховувати свої помилки).
А припустити можна як некомпетентність конкретної особи в конкретному відділі, яка була відповідальна за реагування у разі порушень за цим кредитом, так і відсутність належних механізмів реагування на такі порушення, прописаних банком, чи неналежне функціонування таких механізмів через, наприклад, нестачу персоналу та/або їх кваліфікації.
Можна припускати, звичайно, і якісь умисні дії (домовленості) певних працівників банку щодо цього конкретного кредиту, але це все – лише припущення. Прямі докази на підтвердження чи спростування будь-якої з цих версій – у внутрішніх документах банку.
В юриста Центру протидії корупції Олексія Бойка ми також запитали, чи повинен був Віталій Коваль у своїх деклараціях зазначати інформацію про кредитні борги.
– В даному випадку залежить від дати, коли вони (Олег Коваль та Тетяна Зінчук. – Авт.) зарахували взаємні зустрічні однорідні вимоги, – пояснює юрист, коментуючи ситуацію з кредитом у «Райффайзен банку». – Якщо угода про зарахування відбулася до 31 грудня 2018 року, то тоді все правильно, що він не зазначив цей борг у своїй декларації за 2018-й і надалі.
Нагадаємо, в тексті рішення суду йдеться про те, що такий договір між братом Віталія Коваля та мамою про зарахування взаємних зустрічних однорідних вимог мав місце 25 липня 2019 року. Олексій Бойко порадив нам звернутися до НАЗК, аби вони надали оцінку того, що Віталій Коваль не вказав свої зобов’язання у декларації за 2018 рік.
Віталій Коваль, через свого прессекретаря, залишив усі запитання про його кредити, борги, викуп боргів без відповідей.
Ми також подзвонили брату Віталія Коваля Олегу, щоб запитати, чому він не сплачував борг, як поручитель, чи позичав він своїй мамі Тетяні Зінчук кошти для викупу боргу та як так вийшло, що нерухомість у Вишневому, яку його брат купив на кредитні кошти, потім опинилась у власності фірми, яку заснував сам пан Олег.
За відомим нам номером телефону додзвонитися не вдалося, залишені у всіх можливих месенджерах повідомлення – непрочитані.
Номер Тетяни Зінчук, мами Ковалів, нам знайти не вдалось.
Ми також звернулися із запитом до «Райффайзен Банку», аби отримати інформацію, як так сталося, що банк дав підстави для зняття обтяження з нерухомості у Вишневому. Крім того, ми поцікавилися, чому борг Віталія Коваля банк вирішив продати та за скільки його продали. Минуло більше місяця, але відповідь від банку не надійшла.
З другим кредитом допоміг «роботодавець»
З рішень судів ми також помітили, що Віталій Коваль у травні 2008-го взяв ще споживчий кредит на 30 років в іншому банку: АТ «УкрСиббанк» видав Ковалю 205 тисяч доларів США. Тепер поручителькою була його дружина Ксенія.
За даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Коваль придбав за кредитні кошти в іпотеку двокімнатну квартиру в Києві, площею 66 метрів квадратних. Будинок, в якому Ковалі придбали квартиру, знаходиться в центральній частині Голосіївського району.
Перевірити, чи дійсно квартири в 2008 році в тому будинку коштували 205 тисяч доларів, нам не вдалося. Нині там 2-кімнатне житло з ремонтом продають за 136 тисяч доларів.
Водночас Віталій Коваль у своїх деклараціях вказує, що вартість тієї квартири на момент набуття – 215 тисяч 747 гривень. За курсом долара в той період це приблизно 46 тисяч доларів США.
Оскільки Ковалі перестали сплачувати і цей кредит, в листопаді 2011 року Березнівський районний суд вирішив примусово стягнути з них в рівних частках 228 тисяч 230 доларів 35 центів (станом на 18 лютого 2010 року за курсом НБУ це становило 1 мільйон 826 тисяч 390 гривень).
Через 2 роки розгляду справи у суді сума стягнення зросла до 311 тисяч 233 доларів США, що становило 2 мільйони 604 з половиною тисячі гривень.
Відповідачі-Ковалі в суд в Березному по примусовому стягненню з них коштів не з’явились. В майбутньому це дало право за заявою дружини Коваля переглянути заочне рішення про стягнення заборгованості, та надалі скасувати. Віталій Коваль вже був головою адміністрації.
Так, поки матеріали виконавчого провадження по стягненню боргу передавались з Березного до Києва і назад, право вимагати сплатити цей кредит банк в листопаді 2017 року продав фінансовій установі «Фінстрим».
Остання викупила борг за попередньою домовленістю з таким собі Юрієм Карповичем і він в травні 2020 року замість «УкрСиббанку» став позивачем у справі, а через пару днів відмовився від позову про стягнення боргу з подружжя Ковалів.
Чоловік з таким іменем є власником ТОВ «Санако». Нагадаємо, цим товариством протягом 2015-2019 років керував Віталій Коваль.
Тобто, тоді коли Коваль був директором ТОВ «Санако», власник цієї фірми Юрій Карпович у 2017 році викупив борг Коваля по кредиту в «УкрСиббанку».
Далі в листопаді 2020 року інформацію про борги Ковалів суд зобов’язав виключити з реєстру боржників, а арешт з квартири, яку купив у кредит – зняти.
Офіційно Віталій Коваль зняв арешт зі своєї двокімнатної квартири в Києві 1 листопада 2023 року.
«УкрСиббанк» теж не забрав квартиру Віталія Коваля, яка була предметом іпотеки.
Ми спробували поговорити з Юрієм Карповичем, аби з’ясувати, чому він викупив борг Віталія Коваля, у скільки це йому обійшлося і чи Коваль йому повернув кошти.
Коли чоловік почув, що наші запитання стосуються викупу ним боргу Віталія Коваля, то відповів, що не буде коментувати ці питання.
В «УкрСиббанку» на наш запит про кредит Віталія Коваля, причини його продажу відповіли, що інформація стосується банківської таємниці, права на розголошення якої вони не мають.
Репутація та кредити
Оскільки Віталій Коваль вчергове відмовився відповідати на будь-які питання з приводу своїх кредитів, ми запитали в експертів антикорупційної організації Transparency International (Україна), чи має значення сьогодні історія з кредитами посадовця, які він отримував задовго до своєї публічної посади.
Юридична радниця Transparency International (Україна) Наталія Січевлюк звернула увагу на таке:
– Виглядає, що Віталій Коваль не відобразив в декларації відомості, які мав би відобразити. Контролем цього питання мало і має займатися НАЗК, якщо ще не спливли строки притягнення до відповідальності за таке потенційне порушення. Але, в будь-якому разі, факт недекларування цієї інформації породжує обґрунтовані питання до доброчесності міністра.
Щодо історії з викупом боргу, то це радше етичне питання, ніж юридичне. При цьому, обрання на посаду міністра під час повномасштабного вторгнення зумовлює підвищену пильність громадськості. Тому навіть такі історії 10-річної давнини зараз мають значення для репутації публічних посадовців, – Наталія Січевлюк.