Українська прокурорська спільнота знову демонструє вміння дивувати фінансовими парадоксами. Поки одні державні службовці радять громадянам економити, представники наглядових відомств дозволяють собі покупки, які дорівнюють їхнім річним офіційним заробіткам. Яскравим прикладом стало чергове майнове оновлення в Прилуцькій окружній прокуратурі на Чернігівщині.
Мільйонна Mazda CX-5 замість старенького Hyundai
Наприкінці літа 2026 року автопарк родини працівниці прокуратури поповнився свіжою іномаркою преміального класу. Згідно з повідомленням про суттєві зміни майнового стану, 27 серпня 2026 року прокурорка Прилуцької окружної прокуратури Анна Михайлова стала власницею кросовера Mazda CX-5 2022 року випуску.
Вартість транспортного засобу за договором купівлі-продажу з приватною особою (продавицею виступила Вероніка Рябоконь) склала 1,07 мільйона гривень.
До цієї покупки родина пересувалася скромнішим транспортним засобом — седаном Hyundai Elantra 2012 року випуску, який був придбаний ще у травні 2019 року за порівняно скромні 182 тисячі гривень.
Ринковий аналіз показує, що вартість Mazda CX-5 2022 року випуску у серпні 2026-го тримається в коридорі 21–26 тисяч доларів (приблизно 0,94–1,16 млн грн залежно від пробігу та технічного стану). Задекларовані 1,07 млн грн сідають чітко в середину ринку, тож питання про пряме заниження ціни в документах тут не стоїть. Головна інтрига полягає в іншому: звідки у прокурорки взялися вільні кошти на таку покупку?
Прокурорська математика: річна зарплата, відсотки та «допомога» у 2 тисячі гривень
Фінансовий портрет задекларованих доходів Анни Михайлової за попередній рік виглядає доволі скромно й водночас показово. Згідно з щорічною декларацією, Чернігівська обласна прокуратура нарахувала їй 1,05 млн грн зарплати — тобто рівно стільки, скільки коштує придбаний кросовер.
Інші офіційні надходження виглядають мініатюрними на цьому тлі:
-
Відсотки в Ощадбанку — 6,4 тис. грн.
-
Подарунок від профспілки працівників прокуратури — 1,2 тис. грн.
-
Окремим рядком фігурує «матеріальна допомога» від тієї ж Чернігівської регіональної професійної спілки працівників прокуратури у розмірі 2 тисячі гривень.
Окремою проблемою залишається фінансова закритість чоловіка прокурорки — Олександра Михайлова. Його офіційна заробітна плата в ПриватБанку в декларації взагалі не розкрита із лаконічним формулюванням: «член сім’ї не надав інформацію». За законом про запобігання корупції, суб’єкт декларування несе персональну відповідальність за повноту поданих даних, проте подібні «прогалини» в українських реаліях часто слугують зручним прикриттям для незрозумілих фінансових потоків.
Готівкові заощадження та нерухомість
На тлі річної зарплати в мільйон гривень, на кінець звітного періоду прокурорка задекларувала 24 тисячі доларів США готівкою (що за курсом становить близько мільйона гривень).
Нерухоме майно родини виглядає дещо простішим, ніж їхній автопарк:
-
У чоловіка є невелика квартира площею 22 м² (з 2014 року).
-
Ще одна квартира на 46 м² перебуває у спільній частковій власності (чоловікові належить 33%, а решта 66% — Ользі Костенко; самі прокурорка та її син мають лише право на проживання).
-
У власності родини є гараж площею 33 м² (придбаний за 23 тис. грн), а також земельна ділянка на 520 м² та садовий будинок на 20 м² у селі Лісові Сорочинці, які за паперами 2021 року коштували близько 15 тисяч гривень.
Чому ця покупка викликає запитання?
Ситуація з придбанням автомобіля за мільйон гривень чітко підсвічує кілька класичних тригерів для перевірки з боку НАЗК:
-
Баланс готівки та офіційних доходів: Маючи 24 тисячі доларів кешем при річній зарплаті в 1,05 млн грн та відсутності інших легальних джерел (окрім мізерних відсотків і двох тисяч допомоги від профспілки), виникає закономірне запитання щодо походження накопичень. Органи контролю мають перевірити, чи існувала ця готівка в попередніх деклараціях чи з’явилася раптовим стрибком.
-
Ігнорування обов’язків щодо членів сім’ї: Приховування або ненадання даних про доходи чоловіка-банкира створює правову неозначеність, яка дозволяє виводити значні суми з-під державного та суспільного контролю.
Коли працівники прокуратури купують елітні іномарки за ціною річного утримання, а держава виплачує їм «матеріальну допомогу», це вкотре підкреслює прірву між декларативними стандартами доброчесності та реальним статком української номенклатури.